За останні роки Національна академія аграрних наук України (НААН) з регулярною періодичністю потрапляє у різного роду скандали.

Почалось все у 2017 році, коли журналісти Віталій Кравченко і Максим Мордовцев у своїй статті «Академіки-латифундисти» персонально звинуватили президента НААН Ярослава Гадзало у незаконному, щорічному привласненні 120 млн. доларів США від «тіньової» оренди наукових земель. Потім, у 2019 році з’явилось не менш гучне розслідування «Схем» - коли стало відомо про так звану справу розкрадання земель НААН України (кримінальне провадження за фактом незаконного відчуження в інтересах приватних осіб 15 га державних земель, що мали статус особливо цінних та повинні використовуватися виключно з дослідницькою метою). За повідомленням НАБУ обвинувальний акт стосовно 9 осіб скеровано до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті. Втім, сам факт наявності кримінальної справи аж ніяк не вплинув на президента НААУ Ярослава Гадзала, який й нині очолює Академію.

І це на тлі того, що навіть перша сторінка результатів пошуку в ГУГЛ видає не менш яскраві заголовки, на кшталт:  “Нові обличчя” НААН: на Житомирщині розгорівся скандал через непризначення на посаду протеже ексрегіонала Рижука, Національна академія аграрних наук України проводить незаконний конкурс на директора дослідного підприємства імені Кутузова, ДБР викрило схему незаконного відчуження 1500 га цінних земель НААН України, Президент Національної академії аграрних наук обвинувачується у вимаганні 4 млн грн тощо.

Втім, все це можна було б вважати «підступним кроком» з боку агрохолдингів або «замовленням» з боку конкурентів, якби Академія вражала на ниві наукових здобутків.

Але й тут – промах. Західні експерти в рамках проектів з передачі досвіду реформ неодноразово відзначали необхідність реформування НААНУ, яка постраждала від погіршення ресурсної бази та значної ізоляції від міжнародного наукового співтовариства. Крім того, ними було продемонстровано, що система досліджень в рамках НААНУ потерпає від сумнівних практик управління, застарілої інфраструктури і, як наслідок, низької ефективності в плані задоволення потреб реального сектору економіки…

На питання, чому так відбувається, може пролити світло дослідницька розвідка ГО «Центр викривачів корупції», яких зацікавило призначення в кінці січня 2022 року на посаду очільника Інституту водних проблем та меліорації такого собі Яцюка Михайла Васильовича (на фото)

Підписаний наказ паном Ярославом Гадзалою. Хоча автору статті й цікаво було б дізнатись, якими мотивами він керувався, коли підписував наказ (бо й до самого нового директора, й до Конкурсної комісії виникає чимало запитань), але висновки вже нехай читач зробить самостійно.

В мережі легко віднайти біографію пана Яцюка М.В., в якій одразу дивує декілька моментів:

1. стрімка кар’єра Яцюка М.В.: з посади начальника управління (а попервах відділу) контролю та зв’язків з громадськістю Держводгоспу (період 2003-2008 років) до посади заступника Голови Державного комітету України по водному господарству (2010 рік), а згодом й до першого заступника Голови Державного агентства водних ресурсів України (2014 рік);

2. дивний проміжок часу, протягом якого Яцюк М.В. ніде не працював взагалі (10.2014 - 03.2015);

3. і врешті-решт, не менш дивна кар’єра науковця, який усе життя був чиновником, і за підручники брався лише у часи студентства (з 03.2016 по січень 2022 року – заступник директора з наукової роботи Інституту водних проблем і меліорації НААН).

Тепер детальніше, що саме і чому дивує.

На сайті «Українська правда» в новині від 23 вересня 2014 року під назвою «Чиновника, який укріплював берег Межигір’я, посадили під домашній арешт» віднаходимо інформацію про те, що протягом 2011-2012 років було безпідставно виділено бюджетні кошти у розмірі понад 24 млн грн на проведення берегоукріплення Київського водосховища у районі с. Нові Петрівці біля резиденції Віктора Януковича «Межигір’я». "Державні гроші були витрачені не зважаючи на те, що найбільшого руйнування на той час зазнавала берегова лінія Кременчуцького та Каневського водосховища", – йшлося у повідомленні. Згодом підтвердження про те, що ця справа триває, було віднайдене й на сайті Київської обласної прокуратури із зазначенням того, що апеляційний суд залишив в силі рішення щодо відсторонення Голови Держагентства водних ресурсів України від посади.

Втім, нас більше цікавить ось ця фраза з повідомлень того періоду: «12 вересня поточного року прокуратурою Київщини повідомлено про підозру у зловживанні владою першому заступнику голови Держводагенства, який безпосередньо погодив виділення вказаних коштів на берегоукріплення». А першим заступником станом на вересень якраз і був герой нашого розслідування Михайло Яцюк (звільнений у жовтні 2014 року). Неофіційні джерела, наближені до МВС, твердять, що вищезгадана кримінальна справа проти Яцюка була не поодинокою. Більш того слідчі навіть оголошували його в розшук -  2015 року.

Втім, про результати резонансних розслідувань наразі дізнатися не вдалось. Тому до Київської обласної прокуратури був надісланий запит з наступними питаннями:

    Яким є номер справи (та\або номер кримінального провадження, та \або номер запису до ЄРДР), в якій фігурує тодішній перший заступник голови Держводагенства?

    На якій стадії перебуває (та\або чим завершилось) розслідування по справі?

    Чи відповідає дійсності інформація, що Яцюк М.В., перебуваючи в статусі підозрюваного по справі, зазначеній у зверненні, переховувався від слідства?

Відповідь буде надрукована відразу після того, як її отримаємо від прокуратури.

Однак значно цікавішою виявилась реакція на розслідування з боку Національної академії аграрних наук.Справа в тому, що на сайті Інституту водних проблем та меліорації є документ під назвою Оголошення про конкурс на зайняття посади директора Інституту водних проблем і меліорації НААН, датований 10 листопада 2021 року.

А вже через 7 днів, тобто 17 листопада, на сайті Окружного адміністративного суду Києва з’являється ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом Михайла Яцюка до … Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії з проведення конкурсу на посаду керівника наукової установи Національної академії аграрних наук України та Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України. Підстава – незаконність проведення конкурсу (справа за №640/28596/21).

Окрім іншого на сайті Судової влади можна віднайти й інформацію про те, що ж саме хотів заборонити Михайло Яцюк: «Заборонити Національній академії аграрних наук України та Конкурсній комісії з проведення конкурсу на посаду керівника наукової установи Національної академії аграрних наук України вчиняти певні дії, а саме - оголошувати конкурс на заміщення вакантної посади директора державної наукової установи - ІВПіМ НААН до прийняття рішення в даній адміністративній справі».

І що більш дивно – з того часу жодного нового засідання в суді не було, бо позивачу це раптом стало нецікаво. Натомість вже 17 січня 2022 року, незважаючи на наявність судового спору, Я.Гадзало оголошує про проведення конкурсу на посаду директора Інституту, що й було зроблено 25 січня (з двох кандидатур переміг Яцюк М.В.).

 Чому у Конкурсній комісії не тільки не звернули увагу на наявність судового спору, але й не перевірили (або підійшли до цього формально) наявність кримінальних справ проти кандидата Яцюка М.В., можна лише здогадуватись.

І вже зовсім по-дикунські виглядає той факт, що кандидат на публічну посаду й досі знаходиться в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (так званий Люстраційний реєстр, де Яцюк М.В. знаходиться під №630).

Тим більше сам кандидат дуже добре розумів, наскільки це боляче битиме по його можливостях обратись будь-куди, бо ще 30 вересня 2021 року подав ще один адміністративний позов, тільки тепер вже до Мінюсту з вимогою виключити його з Люстраційного реєстру (справа №640/27281/21).

Тож Яцюк М.В. й досі лишається люстрованим чиновником.

До речі, самі співробітники інституту не під запис говорять, що їм добре відомо, хто «привів» Яцюка М.В. «гризти граніт науки», коли той побивався через втрачену кар’єру чиновника. Ним виявився … попередній очільник Інституту – Михайло Ромащенко (так би мовити підшукав собі «достойну» заміну). За наявними даними пан Ромащенко до кримінальної відповідальності не притягувався, але у 2016 році притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці).

Але повернімось до нового директора. Існує добре аргументоване припущення, що саме схилило шальки терезів на користь люстрованого чиновника, який так добре робив кар’єру в часи Януковича.

Йдеться про дуже коштовний інвестиційний проект щодо реалізації проекту будівництва багатоквартирної забудови на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного землекористування Інституту водних проблем і меліорації НААН за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37 (переможець проекту ТОВ «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»). Ця забудова (йдеться про «ЖК «Голосіївський», за цією ж адресою) настільки «цікава» усім фігурантам цієї статті, що вони вирішили домовитись «полюбовно» - без судів та реєстрів.

І так, це не просто декілька квартир для робітників Інституту (що вже цікаво), але два 25-поверхових будинки! Про вартість «зацікавлення» кожен здогадається сам. І дуже вже хочеться дочекатись інформацію про те, скільки квартир в цих новобудовах дістанеться різним яцюкам, ромащенкам та гадзалам або їх родичам.

Саме будівництво є не менш скандальним, кому цікаво - можна переглянути ось це розслідування, яке провели "Наші гроші", зауважимо лише одне: "Відповідно до Генплану м. Києва ділянка належить до комунально-складської території, де будівництва житла не дозволяється". Але як ми вже бачимо, в НААН та водному інституті на такі дрібниці уваги зазвичай не звертають.

В самій Академії, до речі, могли легко прокоментувати цю ситуацію (ми б надрукували її повністю). Однак там у відповідь на інформаційний запит лише надіслали лаконічне «Направте, будь-ласка, підписаний документ (підпишіть ЕЦП). Дякуємо». Теоретично, звичайно, можна було б використати електронний цифровий підпис бухгалтера, але ж таке оформлення інформаційного запиту не передбачене жодною нормою Закону України «Про інформацію», і у пресслужбі Академії про це не могли не знати. Просто не схотіли нічого відповідати.

А значить, наше припущення є абсолютно логічним. І «улюблений меліоратор Януковича» поставлений очолювати Інститут саме з метою «правильного» освоєння коштів під час будівництва та реалізації нерухомості.

Тому зовсім не здивуємось, якщо негативні дописи щодо Національної академії аграрних наук й далі будуть поширюватись в мережі Інтернет.

Іван Правдін, ЦЕНТР ВИКРИВАЧІВ КОРУПЦІЇ